Тури вихідного дня  До фабрики ялинкових прикрас: Подорож у новорічну казку

Вартість – 120 грн. за одну особу. Найближчі дати поїздки: зручні Вам в жовтні, листопаді, грудні 2011 року.

Під Києвом знаходяться дві фабрики з виробництва ялинкових прикрас – в с. Луб’янка й Клавдієво-Тарасово. Як народжується казка, радість, новорічний настрій – усе це ми можемо  побачити тут. Продукція фабрики йде на експорт – це говорить про її якість. Але для екскурсантів завжди є виключення... 

Наше найтепліше та радісне свято – Новий рік – немислимо без ялинкових прикрас. Відчути свято можна задовго до 1 січня – досить вирушити на фабрику ялинкових іграшок, у казковий ліс, під Київ.

Ми побачимо таємницю народження ялинкових кульок. Ось склодуви видувають перший контур... І тільки один майстер на підприємстві може видути кулю діаметром 120 мм, а всього за зміну можна виготовити до двохсот куль. Потім кулі покриваються сріблом (як – про це дізнаєтеся в «гарячому цеху»), пiсля цього фарбуються та сушаться. Далі куля потрапляє в художній цех – і ось тут починається буяння фантазії художника. Оформлення куль майстрині часто вигадують самі, не спираючись на зразки – тому продукція фабрики майже кожен рік ексклюзивна.

Запрошуємо вас подивитися на народження казки!   

Організаційні питання: 

• Тривалість туру:  4години.
• Виїзд збірних груп - о 12-00 ранку від ст. м. "Палац "Україна", для індивідуальних організованих груп - подача транспорту по погодженій адресі (до Вашої школи, ліцею, підприємства, офісу...) 
• До вартості включено: проїзд, екскурсійний супровід по маршруту.
• ІНДИВІДУАЛЬНІ ЕКСКУРСІЇ – за Вашою заявкою – в зручний для Вас час.

Микола Саркісян

Голова правління
Клавдіївської фабрики ялинкових прикрас
Микола САРКІСЯН:

«НАЙЛІПША ЯЛИНКОВА ПРИКРАСА ТА,
ЩО ВИГОТОВЛЕНА НА ПЕРСОНАЛЬНЕ ЗАМОВЛЕННЯ
МАЛЕНЬКИХ ВІДВІДУВАЧІВ»

Звичай прикрашати до Різдва ялинку з’явився ще в середні віки. Тоді всіма ялинковими прикрасами можна було ще й посмакувати: печиво розгойдувалося на деревці поруч із фруктами та горіхами. З часом на гілки стали чіпляти розфарбовані шишки й свічки. Але такий вантаж, хоч і смачний та розкішний, став занадто важкуватим для тендітної лісової красуні-ялинки. Ось тоді німецьким склодувам і спало на думку виготовляти порожнисті скляні кульки й інші різнобарвні фігурки зі скла, які замінили важкуваті прикраси. Це сталося 1848 року.

А рівно через сто років у мальовничому лісовому селищі Клавдієве поблизу Києва, у розкішних обіймах сосен та ялин знайшлися й українські склодуви, які першими і єдиними в Україні стали виготовляти ялинкові прикраси. Вони й досі — єдині. Може, тому й дивакуваті трішки, живуть дещо «навпаки». Якщо, скажімо, влітку увесь малий і дорослий люд стрімголов поспішає на моря і в далекі мандри, то клавдіївські прикрашателі ялинок працюють о цій спекотній порі у поті чола в прямому й переносному сенсі. На те, кажуть, є мудра народна настанова: «Готуй санчата влітку, а воза — узимку».

Можна подовгу стояти за плечима склодувів і спостерігати, як у вогні зі скляної трубки народжується прозора кулька

Шкода, проте, що цієї прадавньої мудрості досі не опанував вітчизняний торгово-діловий люд: ялинкові прикраси усім чомусь кортить придбати на Клавдіївській фабриці ялинкових прикрас «усі й одразу» якраз під самісінький Новий рік — у листопаді-грудні. Даремне переконувати когось: мовляв, швидко казка розказується, та не скоро діло робиться, тим-то й про новорічні іграшки треба було б дбати влітку, та навіть з ранньої весни…

Зате дітвора з усієї України (і закордонна теж) знає достеменно: тільки-но прозвучить першовересневий шкільний дзвоник, фабрика також широко розчинить для них власні ворота, виставить на оглядини все, що встигла виробити-заготувати за весну-літо до прийдешнього Новоріччя.

— Можна сказати, дітвора — наш найперший, найсуворіший і найприскіпливіший експерт, — каже голова правління Клавдіївської фабрики ялинкових прикрас Микола Олександрович САРКІСЯН. — Ще років п’ять тому на якість іграшок, здавалося, ніхто й не звертав особливої уваги. Іграшка — та й іграшка. А нині навіть малюк пильно придивляється до малюнка на скляній кульці, кривиться, коли щось не те чи не так у художньому сюжетику…

— Які ж мотиви, барви до вподоби вашим «експертам»? Які, взагалі, тенденції у моді ялинкових прикрас?

— Мода давно вже схилилася до сюжетно оздоблених кульок різного діаметру. Зменшився попит на формові іграшки — на всіляких ведмедиків, півників чи шишечок… Хоча модним завжди є все те, що замовляють, чого душа бажає.

— А що замовляють нинішнього року?

— Те, що вподобали замовники із запропонованих зразків фабричними художниками. Або власні сюжети замовників, за які також охоче беруться наші майстри. Проте в будь-якому разі перевага надається кулькам, оздобленим яскравими пейзажами, казковими героями. Хоча час від часу замовляються й ті ж самі ведмедики, і пташки, і Діди Морози із Снігуронькою.

— Чи звіряєте сюжети ялинкових прикрас з астрологами, наприклад, чи древніми календарями?

— Аякже! Є таке поняття: символ року. На фабричному конвеєрі він позначений червоною лінією. Нині готуємося до Року Дракона. То як же без ялинкового Дракона!

Але я вам так скажу: попри всілякі ринкові примхи і закони моди, найліпша ялинкова прикраса, звичайно, та, що виготовлена на персональне замовлення наших маленьких відвідувачів.

— Тобто як — на персональне замовлення?

— А так. Прибуде екскурсійний автобус з дітьми, всі все ретельно обдивляться, уважно простежать, як народжується ялинкова кулька від її самісінького початку до технологічного завершення — і дружно хапають вподобані кульки та поспішають із ними до наших художників. А ті домальовують сюжетики так, як просять хлопчаки і дівчатка, та ще й роблять написи на кульках — скажімо: «Братику Миколці від сестрички Марічки — з Новим роком!».

— Як часто приїздять на фабрику юні екскурсанти?

— Не тільки юні, дорослі теж приїздять — усім цікаво. Я й сам, хоч і очолюю підприємство вже 15 років поспіль, а можу подовгу стояти за плечима склодувів і спостерігати, як у вогні зі скляної трубки народжується прозора кулька. Або як така кулька перетворюється у дзеркало після технологічного процесу сріблення — дітвора у захваті, коли на її очах просте скло раптом перетворюється у кульку-дзеркало, в якій можеш сам себе побачити.

То ж екскурсії тривають, практично, впродовж цілого року, крім літа. Минулий екскурсійний сезон завершили 29 грудня. Власне, кожен листопадовий і грудневий день заповнений ущерть. Приїздять школярі переважно з восьми областей України. Доволі часті гості з Білорусі, торік великий двоповерховий автобус привозив звідти дітей щотижня.

У таких заготовках ялинкової маківки можна побачити себе, як у справжньому дзеркалі

— Певне, возитися з дітьми під час виробничого процесу — діло клопітне?

— Та ще й відповідальне надзвичайно. Але іграшки, доволі екзотичне й специфічне виробництво приворожують дітвору. Від цього, певне, нікуди не дінешся. Тому колектив ретельно готується до кожних відвідин. Працівники фабрики, які безпосередньо приймають гостей, щороку проходять підготовчі курси.

— Хто саме проводить екскурсії?

— Працівники різних підрозділів, які мають певний хист до цього. Я й сам інколи стаю екскурсоводом, щонайперше тоді, коли приїздить не дитяча, а доросла група.

— Для «дядьків» і «тьоть» потрібен солідніший статус?

— Ні, просто з ними складніше. Дорослі на нашій «іграшковій» фабриці — як малі діти, тільки набагато неслухняніші. За такими потрібен чоловічий нагляд (сміється). А на фабриці, вважайте, — лише одні жінки…

— Це ж скільки талановитих майстринь-художниць мешкає у невеличкому селищі Клавдієвому?

— Не тільки у Клавдієвому, художниці — то збірна команда з навколишніх сіл: Бабинців, Дружні, Нової Греблі та з районного центру — Бородянки. Добираються на роботу кому як зручніше — маршрутками, електричками, на велосипедах.

Художниця оздоблює кожну кульку окремо

Та й склодувам, як і художницям, треба мати неабиякий хист. Вони ж бо працюють безпосередньо з вогнем і з розпеченим до 800 градусів ніжним і тендітним склом. То ж усі наші фахівці — вищої кваліфікації, свого часу кожен з них пройшов належну піврічну підготовку, має багату практику.

— Вочевидь, ви небайдужий до фаху склодува… Цікаво, скільки кульок видуває один такий фахівець за робочу зміну?

— До 200 штук. А за кожним склодувом — по три художники, кожен із них за зміну оздоблює по півсотні й більше кульок.

— Кожну кульку — персонально, вручну?

— Атож.

— Навіть якщо сюжет непростий?

— Але сюжетна серія при цьому — не занадто велика.

— А якщо серія чи партія ялинкових прикрас доволі солідна?

— Тоді застосовується метод штампованого друку. Торік, приміром, одна солідна київська компанія замовляла велику серію кульок із власним логотипом. Отам і застосовувався такий метод.

— Миколо Олександровичу, а чому одні кульки дуже крихкі і частенько б’ються, а інші, хоч і падають з ялинки, відскакують від підлоги, неначе гумові, й лишаються цілісінькими?

— Дуже шкода, звичайно, коли гарна іграшка раптом розбивається. Як же прикро нам доводиться, коли така кулька пройшла всі технологічні цикли, коли з нею добряче повозилися і склодув, і майстер фарбувального цеху, і художник — і раптом вона тріскається в руках пакувальниці готової продукції! Проте скло — є скло. Надзвичайно тонке й від того дуже ніжне.

Одначе й ті кульки, що скачуть, як гумові м’ячики, — теж скляні. Але скло, з якого вони виготовлені, значно товще. Склодув не може видути з такого матеріалу жодної кульки — його легеням несила подужати товсту масу. В таких випадках іграшки виготовляються на так званих карусельних автоматах. То — формова видувка, автоматна продукція.

— Усе так просто, виявляється… Цікаво, звідки надходить на фабрику скло для ялинкових кульок?

— Скло, як і будь-який інший компонентний матеріал для виготовлення ялинкових прикрас — присипка, срібло, лаки, — все отримуємо з-за кордону: Німеччина, Америка, Словаччина, Данія, Польща, Бельгія…

Одна художниця може розмалювати протягом робочої зміни 50-100 кульок

— А хто купує ваші ялинкові прикраси?

— Правильніше сказати б, не купує, а замовляє. Фабрика не працює на склад, продукція виготовляється лише на замовлення. То ж уподовж багатьох років аж донедавна замовниками ялинкових прикрас із Клавдієвого були практично лише зарубіжні країни — та ж сама Німеччина, Голландія, Англія чи, скажімо, США. На вітчизняний ринок «в усі віки» надходило від нас не більше 4-5 відсотків продукції. Нині ж постало питання про насичення внутрішнього ринку високоякісними ялинковими іграшками, з’явилися постійні партнери-замовники з Києва, наприклад, то ж експорт помітно скоротився. Хоча й досі намагаємося у міру сил і можливостей задовольняти прохання заїжджих бізнесменів з Європи, Америки, Росії…

— А більше немає до кого в Україні їхати по ялинкові прикраси?

— А таки немає, бо ми — єдині такі…

Старожили розповідають, що по війні, 1949 року, на цьому місці було засновано артіль «Лаборскло», яка випускала вироби для медичної промисловості — колбочки, пробірки… 1953 року її перейменовано у Клавдіївську фабрику ялинкових прикрас. При Радянському Союзі практично вся продукція направлялася звідси до Росії, Казахстану і Молдавії. Не тільки скляні іграшки, а й штучні ялинки, лавсанові вироби — тобто ялинкові «дощики», корони для Сніжинок, всілякі інші новорічні прикраси. На фабриці працювало у дві зміни й без вихідних 600 чоловік. Щодня відвантажувалося по два критих вагони продукції…

Настала пора нової екскурсійної хвилі, знову приїде до нас багато дітей, з’являться й нові сюжети для ялинкових кульок

Фабрика й справді була і досі лишається єдиним в Україні спеціалізованим підприємством з виготовлення ялинкових прикрас. Але були й сумнозвісні 90-ті роки, коли підприємство стояло «мертвим». Знадобилося немало часу й зусиль, аби відродити його заново. При цьому фабрика увійшла до складу відкритого акціонерного товариства «Галімпекс». Хоча лишається у певному сенсі автономним і єдиним у своєму роді підприємством, яке поступово нарощує виробничі потужності.

— Треба думати, незабаром відродиться й виробництво, кажучи вашими словами, лавсанових виробів — «дощиків», інших новорічних прикрас?

— Навпаки. Якраз від лавсанових виробів віднедавна фабрика практично відмовилася. Вони втратили покупний інтерес.

— Як, знаменитий «дощик» став немодним?

— Атож, з’явився новий стиль в оздобленні новорічної ялинки. Модними стали великі різнобарвні кульки, прикривати які «дощиком» — гріх. «Дощик» беруть хіба що для великих ялинок — на три, чотири чи п’ятнадцять метрів заввишки. Для центральної ялинки Києва брали, Біла Церква постійно замовляє для міської ялинки… А для домашніх осель люди стали частіше купувати не просто кольорові кульки, а саме різнокольорові сюжетні діаметром від 40 до 150 міліметрів. Великі і красиві кульки можна почепити не тільки на ялинкове гілля, а й на люстру, скажімо, чи на стіну.

— Судячи з того, якими барвами виграють виробничі цехи вашої фабрики, прийдешні новорічні свята видадуться веселими і яскравими…

— А настала, ось, пора нової екскурсійної хвилі, знову приїде до нас багато дітей, з’являться й нові сюжети для ялинкових кульок. Фабричні художники дуже чутливо реагують на вподобання та побажання маленьких гостей. То ж до Року Дракона ще встигнуть з’явитися і зовсім свіжі ялинкові сюжети.

Фото з архіву підприємства та Ольги ЛИТВИНЕНКО
Медіа центр "Першого екскурсиійного бюро"

Вересень 2011 року