Тури вихідного дня  Парк «Київська Русь»: Подорож до слов'янської історії

Це — грандіозний проект. Відтворити стародавній княжий Київ, столицю найбільшої держави середньовічної Європи не наважувався ніхто - до того часу, поки на південь від української столиці не почав будуватися парк «Київська Русь», покликаний відтворити місто у тому вигляді, яким воно було в період свого розквіту. У Парку практично цілий рік проводяться гуляння, лицарські турніри, історичні реконструкції, майстер-класи та дегустації. Запрошуємо вас відвідати це визначне місце, відчувши себе ніби всередині давно минулої епохи.

Проект вражає розмахом. Організатори поставили за мету відтворити Дитинець-найстарішу частину Києва V-XIII століть у масштабі 1:1 з максимальною історичною достовірністю. І не просто відтворити, а наситити цю територію атмосферою Київської Русі. Загальна площа парку «Київська Русь» складає 50 га. Територія власне Дитинця — 10 га.

Роботи тут ще йдуть. Для таких масштабів потрібен час. Але те, що є вже зараз, гідно самої пильної уваги. «Київська Русь» — перший історичний парк на території СНД. У Європі, Північній Америці, Єгипті, у ряді країн Азії таких парків — десятки. У нас же «Київська Русь» - перший! Заради цього варто приїхати сюди, в мальовничі обухівські землі.

На території Парку — кожного дня гуляння: турніри, історичні реконструкції, вогняні шоу, свята. Але ці свята — всього лише «трудові будні» Парку. До послуг гостей — велика фестивальна програма, яка цього року триває до середини жовтня. Тут можна зануритися в атмосферу тисячолітньої давності, доторкнувшись до культури, архітектури і побуту Київської Русі.

Вже зараз на території Парку реконструйований цілий ряд об'єктів: оборонні споруди міста Володимира і граду Кия (земляні вали та рови), в'їзні ворота з двома триповерховими вежами, ристалище (місце проведення богатирських змагань і турнірів), княжі палати (трибуна для почесних гостей), сторожові вежі, табір вікінгів і стан кочівників, садибу киянина ХІ-ХІІ ст. та ін.

Будівлі «Київської Русі» відтворюються з максимальною історичною достовірністю, за матеріалами археологічних досліджень і науковими даними. Над реалізацією проекту працюють провідні історики та археологи України, країн СНД та Європи.

І це — тільки початок роботи. Парк розвивається, будівництво в ньому не припиняється. На території відновлять будівлі княжої доби, котрі раніше стояли на нашому загальнослов'янської Акрополі — Старокиївській горі: палац князя Володимира, палац княгині Ольги, Федорівський монастир, Десятинну церкву, Ярославів двір, Ротонду, мури тощо. На цих вулицях і площах максимально достовірно та органічно відтворюється атмосфера живого міста з вулицями, ярмарками та... городянами. Як годиться — у давньоруських костюмах, вбраннях і, коли потрібно, обладунках.

Країна ігрищ, ристалище і ремесел — так можна назвати «культурну програму» Парку у фестивальні дні. У ній відображені всі три компоненти життя наших предків — праця, відпочинок і війна. Наповнити відтворені стіни життям покликані театралізовані баталії, середньовічні ігри, турніри та змагання дружинників, кінні театри каскадерів, демонстрація історичних народних звичаїв і обрядів, давньослов'янські бенкети, виставки художників та ярмарки народних майстрів, концерти етнічних фольклорних колективів.

Але це — на інших подивитися. А себе показати, як на Русі здавна водилося? І це в Парку можливо, більш того — потрібно! Приміром, можна пограти в давньоруські ігрища, багато з яких ми знаємо тільки по назвах: палениця, ріпа, підсекалочка та ін. Можна самому попрацювати на археодромі, навчаючись копіткій праці з вишукування старожитностей. Або постріляти з лука. Або взяти участь у кінних змаганнях. Зробити фотосесію у давньоруських костюмах, нарешті! І отримати грамоту від... самого Нестора-літописця.

І ще — маленький сюрприз: екскурсійна програма по історичному парку включає відвідування виставки зразків реконструкції давньоруської зброї.

Організаційні питання:

• Тривалість екскурсії — 6 годин (включно з дорогою).
• Тип екскурсії — автобусна.
• Екскурсії доступні на англійській та німецькій мовах.

Володимир Янченко

— Створити культурну столицю східно-європейських держав через відтворення Дитинця-Кремля Києва, одного зі стовпів світової культурної спадщини, ядра східнослов'янської цивілізації, туристичної Мекки України і всього світу. І відтворити потрібно саме в його історичному масштабі — таким, яким бачив своє місто великий князь Володимир, наш хреститель. Для цього слід було б сісти в якусь машину часу, попрямувати у минуле, опуститися на Старокиївську гору, забрати звідти стародавнє місто з усіма його палацами, церквами, бруківками і перенести всю цю 10-гектарну територію в наш час. Але, на превеликий жаль, у наш час Старокиївська гора дуже щільно забудована, місця київському Дитинцю — на жаль! — уже не знайти. Тому було підібране місце, яке ідеально підходить для такого випадку, на околиці села Копачів Обухівського району Київської області — те саме місце, підказане маревом. Туди ми й переносимо поступово наш древній Київ.

Від зміни місць доданків, як відомо, сума не міняється. Упевнений, що і значимість стародавнього Києва від такої «перестановки» теж не зменшиться, навпаки він набуває в нашому житті ще більшого значення. Перш за все — в житті українців. Адже саме звідси, з нашої території «Руська земля пішла є», це звідси, можна сказати, б'ють джерела всієї східно-європейської культури.

— Ви так захоплено про це говорите...

— Не тільки в моєму житті, киянина, київський Дитинець відіграє величезну роль. Його вплив на уми людства не менш сильний, аніж значення стародавнього Риму, Єрусалима, Вавилона... Тому відтворення стародавнього Києва, якщо хочете, — це данина тому, що вічно. Ми, сьогоднішні, лише підсилюємо, дошліфовуємо у свідомості сучасників те, що було, є і завжди буде нетлінним.

Особливо це важливо, як я розумію, для нашого народу. Щоб глибше пізнати і краще зрозуміти, хто ми, що ми, і для чого ми насправді. Це вічні питання, на які кожному з нас треба б відповідати. Загалом же, корінь відповіді на них закладений в історії нашого міста — стольного граду початку східно-європейської цивілізації, потім нинішньої держави України. І якщо простежити весь ланцюжок причинно-наслідкового зв'язку, то дуже легко можна відповісти на багато «чому». Чому, наприклад, ти — українець? Чому живеш на цій землі? Чому твої характер і ментальність відрізняються від інших?.. Відповівши себі на такі, здавалося б, нехитрі питання, легше знайти відповідь і на найголовніше питання: для чого ми живемо? Особисто для мене вона банально проста: для того, щоб зберігати знання і традиції наших предків за багато поколінь, примножувати їх і, таким чином, створювати міст між минулим, сьогоденням і майбутнім. Те, що залишено нам у спадщину, треба накопичувати-накопичувати-накопичувати, а потім кількісні показники перетворювати в якісні. Таким чином, ми ніколи не втратимо національну незалежність, самоідентичність та інше. Звідси з'являється патріотизм, бажання жити на своїй землі, вкладати в її процвітання сили та кошти. Це щось схоже на ефект Ваньки-встаньки: як би не розгойдували його, а все одно і завжди він буде стояти вертикально, тому що — основа потужна. Або дуб, який завжди встоїть перед вітром-ураганом: вітри дмуть, а він стоїть, тому що корінь — міцний...

Я кажу банальні речі?

— Чому ж... Важливо тільки, щоб вас хотіли слухати, а ви — вміли цікаво розповідати.

— Не тільки розповідати, але й переконливо, яскраво показувати. Люди в нас мудрі, дивлячись на те, що і як ми показуємо, — вони все далі самі зрозуміють, додумають. Навіть без словесних коментарів. У цьому — одне із призначень «Парку Київська Русь»: освіта.

— Тобто, можна сказати, що ви займаєтесь емоційною освітою, або освітою на емоційному рівні?

— Судіть самі. Наприклад, починаючи з весни нинішнього року, проводимо спільно з міською адміністрацією та Київською обласною держадміністрацією пізнавальну акцію для школярів і учнів ПТУ. Безкоштовно роздали їм півмільйона запрошень для відвідин «Парку Київська Русь». Це своєрідні уроки з історії стародавнього Києва в інтерактивній формі, доповнені прогулянками-екскурсіями по парку і відпочинком в мальовничій місцевості. Прекрасна природа. Місце, яке ми вибрали для відтворення київського Дитинця, до того ж, — чудовий навчальний клас на свіжому повітрі, де з великим успіхом можна вивчати також флору середнього Подніпров'я: там чудові соснові та дубові гаї, степ і лісостеп, квітучі яри та пагорби... Діти буквально щодня приїжджають до нас і, запевняю вас, дуже щасливі.

Тому завдання проекту: створити такий майданчик пізнавального діалогу, — культурного, наукового, інтелектуального, — на якому можна отримати зримі відповіді на багато загадок світової історії. Одна з них: як могло таке невелике місто — стародавній Київ — керувати величезними пластами східнослов'янської культури, яка до цього дня відрізняється неповторністю свого характеру і змісту? Чим більше відповідей будемо знаходити, чим ближче до істини будемо підступатися — тим щасливіші станемо в сучасності свого життя. У нас є що зберігати, є чого вчитися самим і є чим поділитися з іншими народами із власної культурної спадщини — вона дійсно є базовою для всього людства.

— Зайнявшись всерйоз реконструкцією київського Дитинця, просвітою, ви, як автор проекту, очолюваний вами фонд, напевно, проникли на своїй «машині часу» далеко вглиб віків і спробували розгледіти там кожну дрібницю. Кого взяли в попутники в таку далеку й непросту експедицію?

— При парку створено історичний клуб, запросили до співпраці в ньому іменитих метрів історії та археології з багатьох країн світу. Досить сказати, що науковим керівником клубу є заступник директора Інституту археології Академії наук України Гліб Юрійович Івакін. Вчені, більше ніж 15 членів клубу, присвятили своє життя історії стародавнього Києва та Київської Русі. Тому важко сказати, хто кого взяв у свою «машину часу»: ми, автори і організатори проекту, — їх або вони — нас.

— Давнє військове спорядження — всі ці шоломи, кольчуги, зброя, якими багато прикрашений зал, у якому ми з вами зараз знаходимося, — зроблені руками членів клубу?

— Все це робиться або під керівництвом авторитетних учених, або самими аматорами. Крім «професійного» клубу, з нами співпрацюють багато аматорських об'єднань. Вони теж займаються вивченням історії, археології. Є прекрасні клуби історичної реконструкції. Словом, одні реконструюють шоломи, інші — кольчуги, треті — зброю...

— Є цікаві зразки?

— А ви приїжджайте на наш фестиваль, подивіться, наприклад, на єдину діючу військову гармату Середньовіччя. Це камнеметательная машина требуше зразка Х-ХIV століть. Метає камені вагою від 20 до 100 кг на відстань 200-800 метрів. З подібною артилерією відбувалися основні військові дії тієї далекої пори, яка в підсумку перевтілилася в вогнепальну зброю. Іншими словами, можна простежити, як від кам'яної сокири або дерев'яною требуше відбувався розвиток людської думки на території сучасної України. Наша земля, як бачимо, також була сповнена інженерної думки. Наші предки взяли неабияку участь у розвитку світової культури.

У «Парку Київська Русь» ми з фахівцями, занурюючись в ті давні часи вітчизняної історії, частенько задаємося і одночасно захоплюємося питанням: як геніально могла мислити людина того часу?! Навіть, здавалося б, у дрібницях. Візьміть, наприклад, військовий лук. На перший погляд, проста зброя. В дитинстві багато хлопців майструвало його. Але, згадайте, наскільки далеко могла полетіти з такого лука стріла? Метрів на 10-15 м — не більше. Про забійну силу тут узагалі нема чого говорити. Отже, вже в Середньовіччі існували якісь секрети на цей рахунок. Люди, напевно, добре розуміли структуру деревини, її властивості...

Іншими словами, багато чого з того, що робили наші предки тисячу і більше років тому, сьогодні ми не можемо повторити своїми руками. Багато технологій загублені. Тому нам завжди було і ще дуже довго буде чого повчитися у тієї далекої епохи.

— Безперечно: знання давніх традицій і «рецептів» найчастіше підказує вирішшення для багатьох життєвих питань сучасності... Як довго ви маєте намір «відбудовувати» у «Парку Київська Русь» ці традиції, древні пізнання?

— Щоб відповісти на це питання, мало бути просто автором проекту. Особисто я виходжу з того, що в системі якості будь-якої справи є три обов'язкових складові: планувати, виконувати і контролювати. А потім знову планувати, але вже черговий етап. Тому що, працюючи над першим, обов'язково зробиш щось не так, як хотілося. Це вічний процес на шляху до кінцевої мети і досконалості...

У нашій же масштабній справі головне питання, природно, — фінансове. Проект фінансується за рахунок коштів «Слов'янського фонду». У нього є свої засновники, соратники, друзі-однодумці, просто помічники. Є ще якийсь внутрішній бізнес-план. Виходячи з цього, розбили будівництво на низку етапів. Адже на весь проект потрібно ні багато, ні мало — більше 350 млн. доларів. Особисто у мене сьогодні їх немає, у фонду теж. Але і стародавній Київ не в один рік будувався. Навіть сам Дитинець на 10-ти своїх гектарах зводився з V по XIII століття — цілих вісім століть! Ми ж поставили собі завдання: повністю відтворити його за 8-10 років. Звичайно, кризові явища вносять свої корективи. Проте головне для нас — рухатися по ланцюжку, крок за кроком. Подолання чергового етапу дає можливість будувати далі. Найважливіший двигун і стимул — усвідомлення того, що ми відтворюємо культурну столицю Київської Русі з максимальною історичною достовірністю. Створюється перше чудо світу на території Східної Європи, основа основ нашої батьківщини і східнослов'янської цивілізації. Наскільки це дозволяють сучасні наукові знання.

— До завершення будівництва ще далеко, але вже сьогодні в частково реконструйованому вами стародавньому місті багатолюдно, збираються багатотисячні полчища стародавніх воїнів, «змішалися в купу коні, люди»...

— Це — фестивалі. Щорічно в «Парку Київська Русь» проходять масштабні барвисті театралізовані історико-культурні фестивалі. Кожен із них має кілька етапів і власну тему.

Нинішній фестивальний рік відкрили у травні міжнародним фестивалем «Київська Русь XIII століття». У червні було свято-реконструкція штурму фортеці лицарями XV століття — «Лицарство XV століття — Штурм фортеці». У серпні відбудеться один із найулюбленіших моїх фестивалів — «Билини стародавнього Києва IX-XI століть». Ну, і далі за місячним календарем фестивалів... До речі, торік відбувся найтриваліший фестиваль — розпочався він ранньою весною і закінчився пізно восени.

А є і, так би мовити, локальні міні-свята, або свята вихідного дня. Скажімо, разом із клубом «Пілот» щосуботи проводимо турнір «Повітряні витязі». Кулі з учасниками дійства злітають над Дитинцем. Завдання «витязів» — зняти «золотий ключик» з вишки на висоті 5 метрів. Завдання дуже непросте, адже кулі керуються тільки «вгору-вниз». Але якось же в ті далекі часи наші предки вміли керувати вітром... Ось і нині на очах здивованих глядачів деякі учасники свята ключик знімають...

— Хто, крім самих глядачів, бере участь у ваших фестивалях?

— В моїй особі ви бачите головного режисера кожного міжнародного історико-культурного фестивалю на території «Парку Київська Русь». Таке заняття мені дуже подобається, досить тривалий час живу в цій атмосфері. У кожному святі, в реконструкції будь-якої історичної події бере участь безліч акторів, членів клубів історичної реконструкції — за фестивальний сезон до п'яти тисяч учасників. Але що характерно: всі свята робляться, перш за все, якісно й від душі. Клуби історичної реконструкції — це не форма заробітку, вони не працюють за гроші. Вони — високодуховні люди. А якщо ще є підтримка глядачів, значить, ми на вірному шляху, все робимо правильно. Очікуємо, що цього року «Парк Київська Русь» відвідає мільйон глядачів.

— Ви називаєте фестивалі міжнародними...

— Щоразу, не тільки на фестивалі, приїжджають до нас всі бажаючі відновлювати древній Київ. Гості люблять наш Дитинець-Кремль Києва не менше, ніж ми з вами... Росія, Білорусія, Франція, Німеччина, скандинавські країни... Географія з кожним роком розширюється.

— Володимире Володимировичу, ви самі зауважили: в історії стародавнього Києва ще багато незвіданого... Яке з питань у ваших пошуках-дослідженнях захоплює, тішить чи засмучує найбільше?

— Мене часто запитують: чому, мовляв, замість Дитинця-Кремля Києва не побудувати на мальовничому місці парку якісь комерційні котеджі, стилізовані під Київську Русь?.. Засмучує суто споживацьке ставлення деяких людей до нашої історії...

У організаторів же проекту «Парк Київська Русь» мета зовсім інша. Ще раз поясню свою думку: в Україні є одне з найбільших, якщо не перше, чудес світу — київський Дитинець. Так само, як і Єгипетські піраміди, наприклад, він зробив і до сих пір чинить величезний вплив на все людство.

Будь-яке диво — це те, що ще не пізнано до кінця, чого пізнати поки що не вдалося. Ось і ми розмірковуємо над питанням: як могло невелике місто з населенням у 2-3 тисячі чоловік керувати територіями від Балтики до Чорного моря і від Карпат до Волги? Керувати дуже навіть непогано, оскільки його і поважали, і здригалися перед ним, і хотіли дружити з ним, і прагнули поріднитися через шлюбні стосунки княжих дітей... Що потрібно було для всього цього — міцні характери, мудрість, справжня віра?

До цих пір ми не в змозі повністю відповісти на ці питання, багато що загубилося у глибокій сивині століть. Значить, київський Дитинець і є наше чудо світу.

Медіа-центр «Першого екскурсійного бюро»

Серпень 2011

Автор проекту «Парк Київська Русь»,
президент благодійної організації «Слов'янський фонд»
Володимир ЯНЧЕНКО: